Людмила Дмитрівна пережила Другу світову та голод, але ніяк не очікувала в мирний час стикнутися, ще й з війною на сході України. Не було ні газу, ні світла. На мангалі варили їжу й топили дров'яні печі. Дах побило снарядом і розбило багато будинків. Хочеться сподіватися на краще та щоб діти були поруч.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: