Я із Запоріжжя. Працюю в пологовому будинку. Доглядала батьків. Поховала спочатку маму, а потім вітчима. 

24 лютого я була на роботі. Зранку встала і почула, як полетіли літаки. Потім ми почули вибух, дуже перелякались. А потім дізналися, що почалась війна.

Тільки я поховала вітчима – і через пару місяців нам розбомбило квартиру. Був приліт навпроти нас - там під’їзд повністю обрушився, і нас хвилею зачепило. Я перебувала на роботі, а сусіди були вдома. Зранку приїхала, а туди нікого не пускають, усе розтрощене. Потім пустили з представником безпеки - ми зайшли і подивилися. 

Всередині нічого «живого» не залишилося: стіни, меблі – все повністю було розтрощене. У мене вікна виходили на будинок, який постраждав, і вибуховою хвилею знесло все. Речей не залишилося. 

Мої діти окремо живуть - ми поїхали до дітей. У мене не залишилось у квартирі нічого, тільки стіни. Все інше повністю знищене було. Спасибі владі нашій, яка тепер усе зруйноване відбудовує. Дуже їм дякуємо за це. 

На роботі люди допомагали, профспілка нам дуже допомогла, виділила кошти. Сусіди небайдужі допомагали. І зараз підтримують, як можуть. Вчинки людські добрі. Люди згуртовані, хороші. 

Я весь час залишаюся в місті. Працюю там же, ми ходимо на роботу. Бомблять місто. Недавно наш аеропорт розбомбили.

Мрію, що скоро все закінчиться, і ми заживемо нормально. Буде в нас дуже гарна країна.