Після деокупації завод, на якому працював Микола, потихеньку відновлює свою роботу

Я зі Снігурівки Миколаївської області. Ми жили в окупації.

24 лютого мені потрібно було стати на облік у центрі зайнятості. Я прийшов, а там висіло оголошення, що почалася війна. Ніхто не думав, що таке буде. Шокувала ненависть росіян і те, що вони влізли в нашу країну. Ми обстрілів боялися, слухали, де снаряди падали, у підвалах спали. І на тварин це теж впливало.

У моїй квартирі вікна вибиті, двері вилетіли – треба все відновлювати. Зараз живу в дружини.

Під час окупації у нас з жінкою грошей не було. Діти допомагали, передавали харчі. У Снігурівці магазини не працювали, світла не було. Люди боялися виходити на вулицю. Жили, як самі могли, допомоги жодної не було.

Коли наші війська зайшли, нам почали видавати гуманітарку. Хліб і досі дають.

До війни я працював різноробочим на томатному  заводі. Після деокупації я на підробітках – наш завод потихеньку відновлюється.