Сергій задовго до війни переїхав з Маріуполя, але всі його близькі в окупації.

Я сам із Маріуполя, там народився, прожив усе життя, але декілька років тому переїхав. Там були мої рідні, там залишилося три будинки, квартира. Війна змінила моє життя докорінно: раніше в мене були заможні батьки, а зараз мені потрібно відсилати їм всі гроші, щоб вони могли себе прогодувати. Мені 34 роки. Зараз я проживаю у Львові.

24 лютого я був у Києві, мені о шостій ранку зателефонувала господарка квартири, яку ми орендуємо з жінкою, і сказала, що почалась війна. Коли все почало до нас наближатися, ми зрозуміли, що можемо загинути, і я повіз жінку до Тернополя. Вона хотіла до Польщі, але я її не пустив.

Шокувало, коли в нашому місті коло Драмтеатру було написано «Діти», але росіяни скинули туди бомбу, в якій було більше тонни тротилу.

Там стільки загинуло людей, що важко уявити! Усього в Маріуполі було приблизно 100 тисяч загиблих. Це просто жах.

Мої рідні залишилися в Маріуполі, ми зараз рідко підтримуємо зв'язок. Моя квартира ціла, один дім майже неушкоджений, в іншому дах пробило, а ще один вщент розбитий.

Я думаю, що ця війна триватиме до 2024 року й торкнеться кожної родини в Україні. І от коли торкнеться кожної родини, тоді ми й переможемо. Що стосується моїх планів на майбутнє, я допомагатиму людям, буду відновлювати Україну, підіймати економіку країни, а можливо, навіть піду на фронт.