Олександр лічив дні від початку війни. На 97 день він отримав контузію від вибуху, і його батьки вирішили, що час евакуюватись

Мені 17 років. До війни я мешкав у селищі Степногірськ Запорізької області. Там ми разом з сім’єю прожили 97 днів від початку війни. На 97 день біля нашого дому був приліт. У мене з вух пішла кров. Була панічна атака, і мої батьки прийняли рішення виїхати звідти. На даний час ми у Запоріжжі.

Я думав, що все це - неправда. Зранку піднявся, щоб їхати до коледжу. Іду на зупинку - чую вибухи вдалині. Так я зрозумів, що все це - насправді. Потім у коледжі я дізнався, що війна почалась, і що оголосили воєнний стан. 

Коли окупанти заходили до Василівки, у небі було помаранчеве сяйво від вогню. Ще таке було в наш останній день вдома, коли біля будинку розірвався снаряд.

Були проблеми з водою. Але неподалік є джерело - звідти ми набирали воду в діжки. З їжею проблем не було. Ми жили у приватному будинку, мали своє господарство. На щастя, не хворіли, тому у медикаментах потреби не було. 

Ми сіли у свою машину і виїхали. Найсмішніше, що ми з собою взяли телевізор. Виїхали ми без проблем. Зараз ми з сім’єю живемо у Запоріжжі.  Це найближче до нашого дому. Далі їхати не збираємось. Я студент, тому поки що не працюю.

Я вважаю, що війна буде мінімум ще рік чи на два. Через рік закінчаться військові дії, але ще надовго затягнуться політичні. Все може статися, тому наперед життя не планую.