Війна змінила плани Юлії на майбутнє. Втім, вона не впадає у відчай, а намагається жити сьогоднішнім днем.
Я була вдома, збиралася на роботу, збирала дитину в садок. Але йти туди не довелося – почалася війна. З труднощами у пошуках води та продуктів ми стикнулися майже одразу. Важко було з продуктами і з кормом для тварин, але, дякуючи волонтерам, ми вирішили цю проблему. І дякую водоканалу, що відкривав люки для набору води.
Ми не стали слабкими, а стали більш дружніші з сусідами.
А ще дуже зворушив момент, коли наш воїн-захисник просто на вулиці дав донечці шоколадку.
На даний момент я в пошуках роботи. До повномасштабного вторгнення була нова улюблена робота, на яку я більше не повернусь, бо її вже немає. Про війну і найстрашніші дні мені нагадує знищений готель в центрі міста і житловий будинок недалеко від дому, де ми часто гуляємо з дитиною.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.