«У мене більше немає дому»

Катерина була в Маріуполі з родиною подруги. На щастя, вона вже не жила вдома, коли снаряд зруйнував її будинок

Я з Маріуполя. Навчалася в 11 класі, планувала випускний. Думала, куди вступати, жила мирним життям, яке мені подобалося.

Ранком 24 лютого я була вдома. Мене мама розбудила, сказала, що батько виїхав зі своєю військовою частиною. Я зібрала речі і перейшла до подруги. У неї був приватний будинок з маленьким погребом. Там перебувало близько восьми людей. Але в погребі було холодно, тому ми часто бігали в дім. Ховались лише коли  бачили, що неподалік кружляє літак.

У нас було все добре з їжею, ми її багато купили. Поруч була криниця, куди ми ходили набирати воду. Найтяжче мені було через те, що не було зв’язку. Я не знала, де мої батьки, і що з ними трапилося.

Я була шокована, коли дізналась, що на нашій вулиці стоять російські танки. Ми жили на п’ятому поверсі. Ракета влетіла через п’ятий поверх і дійшла до першого - тож тепер будинку немає.

Декілька разів нам говорили, що буде «зелений коридор». Люди з 15 березня почали виїжджати. Ми також спробували, але не виїхали – на дорозі було багато уламків, а запасного колеса в нас не було. Ми виїхали через два дні у Бердянськ. Там я зв’язалася зі своєю родиною, і ми вирішили, куди мені потрібно добиратися.

Наразі ми з подругою живемо в Києві. Вступили в університет, живемо в одній кімнаті. Я вірю, що у майбутньому усе буде добре.