Зранку двадцять четвертого лютого я почув вибухи. Деякий час ще був вдома, а потім під час масованих обстрілів почав спускатись у підвал. У місті не було води, світла та газу. Їжу доводилось готувати на багатті. Я розумів, що нічого доброго вже не буде, тож виїхав до Дніпра. Я не думав, що виїжджаю надовго, тож взяв із собою лише маленьку сумку. 

Зараз у мене немає нічого і повертатись мені нікуди.

Сподіваюсь лише на завершення війни та перемогу ЗСУ.