Рідне місто Лілії дуже швидко стало прифронтовим: аптеки й магазини зачинилися, вулиці спорожніли, почалися обстріли. Лілія жила на околиці, а її літні батьки — у центрі міста. «Ні світла, ні води, ні газу. Вони сиділи в темряві, замерзлі. Я носила їм їжу, бо вдома ще могла щось приготувати», — згадує вона. Сестра з хворою дитиною виїхала на початку війни, а потім з Польщі переконала рідних рятуватися. Коли зв’язок урвався, сестра сама придбала квитки — і 22 жовтня Лілія з батьками виїхала до Запоріжжя. «Мама плаче: куди повертатися, якщо дому вже немає? Але серце все одно тягне додому, в Оріхів», — каже жінка.