Я мешкала одна в Маріуполі. У місті стріляли дуже сильно, все було розбито. У перший день війни я була вдома. До мене приїхала дочка і сказала, що забирають мене до себе у інший район. Не було зв’язку, відключили воду, газ та світло. Я жила у них місяць. Зараз нашого житла немає, все знищено. 

20 березня ми виїхали на Івано-Франківщину до моєї старшої доньки.  

По дорозі нам услід стріляли з автоматів. Їхали ми дуже довго, чотири дні, було дуже страшно та багато блокпостів. У мене був шок.

Я хочу дожити спокійно власний вік, а дітям – мирного майбутнього. У Маріуполь діти хочуть повернутись, хоча там нічого не залишилось.