До початку знищення Маріуполя Інна Вікторівна працювала вчителем у школі. Героїня розповідає, що в її районі бойові дії чулися з першого дня повномасштабної війни, тому зібрала сумку з необхідними речами та з рідними переїхали до брата. За кілька тижнів після цього вдалося виїхати з міста, але дорогою потрапили під обстріл і довелося ночувати у найближчому бомбосховищі. Інна Вікторівна зізнається, що ніколи не думала, що найважливішим стане побажання мирного неба та чистої води.