Я з Лисичанська. Життя у мене було добрим. Після початку війни стало поганим. У день вторгнення почула вибухи, а по області їхали російські танки. У мій город влучила міна, у будинку вилетіли вікна. Моя донька була налякана, тож ми вирішили виїжджати. 

Під обстрілами з родиною я виїхала спочатку до Краматорська. Звідти потягом поїхали далі.

Людей було дуже багато. Всіх привезли на захід України. Коли росіяни відійшли від Києва, я приїхала сюди. 

Я досі не можу зрозуміти, як так сталось, що Росія воює проти нас. У Лисичанську зараз все розбите, нічого не працює. Місто не встигло відновитись після 2014 року, і ось знову війна. Я чекаю на закінчення війни. Дуже хочу повернутись до Лисичанська.