Олена Васячіхіна не одразу залишила Київ. Зламана нога змусила її затриматися у місті, яке стрімко порожніло. Далі був евакуаційний потяг до Львову та зовсім інше, насичене життя, в якому волонтерство перепліталося із культурою. Вона згадує, наскільки відкритим було місто для переселенців, скільки пропонувало людям, яких війна зірвала з рідного краю.