Коли почалась війна, я переїхав в Павлоград. Складно було потрапити на потяг. На вокзалі в Харкові було багато людей. Я почув, що йде посадка на електричку. Так я доїхав до Павлограда. Діставався міста цілий день, бо скрізь тривали обстріли. 

Мої рідні були в Сєвєродонецьку. Наприкінці березня вони виїхали, тому що не було світла, газу та води, були постійні обстріли. Волонтери привезли бензин, тож рідні змогли виїхати. 

Зараз ми живемо разом. Я сподіваюсь, що так буде і далі. Дуже хочу, щоб закінчилась війна. Іншого мені не потрібно.