Мені 72 роки. Я жила з чоловіком у місті Гуляйполе Запорізької області. На третій день війни у наш будинок влучив снаряд. Ми пішли до знайомих, сиділи в погребі, а потім виїхали в Запоріжжя. Ніяк не можу тут звикнути. 

У Гуляйполі немає ні світла, ні води, ні газу. Багато будинків розбито. Щодня відбуваються обстріли. 

Мене шокує те, що росіяни поводяться, як дикі звірі. Їм не шкода ні дітей, ні літніх людей. У голові не вкладається те, що зараз відбувається. 

Ми виїхали на своєму автомобілі. У чому стояли, в тому й поїхали. На блокпостах нас не чіпали, лише питали, звідки ми. 

Чекаємо на якнайшвидше закінчення війни. Надіємося на краще.