Війна навчила цінувати кожну хвилину вдома в колі рідних. 

Найдорожче — це  життя близьких.

В перший день війни ми перебували вдома, в місті Суми. Такої розгубленості не пам'ятаю за все життя, сльози, відчай, не хотілось в це вірити. А коли вже побачили танки ворога у місті, то це був взагалі жах. Донечці  про початок війни повідомила подружка рано вранці. Вона весь страх тримала у собі, але згодом з'явилися сиві пасма волосся.

Через постійні прильоти у донечки була постійна тривожність, нав'язливі рухи, птср — вона приймала заспокійливе і займалась з психологом. А я перестала спати взагалі

і теж прийшлось лікуватись.

Перший час, як тільки почалася війна, коли місто було в окупації, то завоз продуктів харчування і ліків був перекритий у місто. Але на щастя, в нас були запаси свої.