У перший день мені було дуже страшно, бо мої діти на той час знаходились у Маріуполі. Місто було в оточенні. Це найстрашніший період для мене. Мої діти військові. У Дружківці не працювали магазини та аптеки.

Не було води, газу та опалення. Я виїжджала з міста, а потім повернулась.

Майже рік ще була вдома, а потім знову виїхала в Харків. Зараз я чекаю тільки миру. Дуже хочу повернутись додому у свою затишну квартиру. Наразі продовжую працювати, аби просто жити.