У 2014 році я з мамою і бабусею виїхала до Полтави. 24 лютого бабусі вже не було в живих, а мама ще була жива. Я випила каву і прочитала новини. Ми були в Полтаві. Мама дуже хвилювалася завжди за житло в Донецьку. Зараз там залишився мій тато. Зараз я живу одна. За весь час війни мене найбільше шокували досмотри, коли я їздила до тата у Донецьк ще до 2022 року. Мене оглядали, дивилися мої руки – чи не є я снайперкою. Але все минулося, і я змогла звідти виїхати знову. 

Я хочу, щоби був мир, щоб звільнили всю Україну.