Історії, які ви нам довірили
У 2014 році я з мамою і бабусею виїхала до Полтави. 24 лютого бабусі вже не було в живих, а мама ще була жива. Я випила каву і прочитала новини. Ми були в Полтаві. Мама дуже хвилювалася завжди за житло в Донецьку. Зараз там залишився мій тато. Зараз я живу одна. За весь час війни мене найбільше шокували досмотри, коли я їздила до тата у Донецьк ще до 2022 року. Мене оглядали, дивилися мої руки – чи не є я снайперкою. Але все минулося, і я змогла звідти виїхати знову.
Я хочу, щоби був мир, щоб звільнили всю Україну.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Місце інтерв'ю:
Полтава
Місце подій:
Донецьк
Дата інтерв'ю:
09.03.2023
Категорія
Історії мирних
Спосіб запису
Текст
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
Інші історії
