У перший день війни я почула вибухи. У Добропіллі почались прильоти снарядів. Стало дуже небезпечно. Я постійно бігала в укриття, тому з дітьми виїхала в Польщу. Дорога була довгою та складною. У Польщі нас добре прийняли, але через два місяці ми повернулись додому. Я не змогла бути у розлуці з чоловіком. Зараз я живу у Білій Церкві. Зі мною і мої батьки. Кожного дня вони хочуть повернутись додому. Я вірю, що скоро закінчиться війна. Хочу жити мирно та спокійно.