До початку війни ми проживали у Костянтинівці. Працювали з чоловіком у силових структурах, жили мирно, дуже добре.

Коли розпочалася війна, ми з чоловіком перебували на роботі. Поряд з нашою роботою – військкомат. Ракета влучила у його дах. Нам довелося евакуюватися. Жінка загинула буквально поряд.

У наш будинок також влучила ракета, і тепер наша квартира без вікон і без дверей. Ми попросили людей, вони нам допомогли – закрили від дощу наші вікна.

Найстрашніше – це ракети і літаки. Коли вони летять, не знаєш куди діватися. Ось це найжахливіше.

Ми переїхали до Дніпропетровської області. Війна змусила. На даний момент проживаємо у Жовтих Водах. Я тут народилась і у мене тут багато родичів. Були проблеми з бензином і газом. Ми стояли у чергах, щоб на чомусь виїхати. Забрали з собою наших трьох котів. Було складно знайти житло. Звісно, були труднощі з фінансами.

Ми неодноразово отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Величезна подяка за це, ви великі молодці, що підтримуєте нас у такий скрутний час. Дай Бог вам здоров'я.

Приємно було повернутися додому. Ми їздили за теплими речами і зустрілися з друзями і родичами. Це найприємніше – свій дім.

Через переживання, пов'язані з війною, чоловік потрапив до лікарні з передінфарктним станом. Зараз усі гроші йдуть на лікування. Добре, що друзі і родичі нам допомагають.

Я продовжую працювати дистанційно, чоловік – пенсіонер.

Дуже хотілося б, щоб війна закінчилась буквально завтра, бо дивитись на те, що відбувається, немає сил.