Коли почалась війна Дарина Сергіївна навчалась у Харкові. Згодом дівчина виїхала у Полтаву, де підпрацьовує, щоб оплатити своє навчання

Мені 21 рік. Мене ці всі події застали в Харкові, я там навчалася вже чотири роки. Взагалі я із Сум, до війни навчалася в Харкові, там думала продовжувати жити, але так склалося, що почалась війна. Зараз живу у Полтаві.

Навіть не знаю як описати перший день війни. О п’ятій ранку почула вибухи, побачила спалахи в небі. Отак і дізналася про початок вторгнення. Були знайомі, які казали, що війна може початися, але мені не хотілось вірити. А коли вже сталося, то прийшлося думати, куди виїхати. Мені дуже пощастило, я доїхала на потягу в Полтаву. Було, звісно, морально тяжко, все якось дуже швидко відбулося. Але якихось великих проблем і моментів не було, я просто була на нервах.

Під час війни мені було фінансово складно. Потрібно якось оплачувати своє життя. Я ще студентка, дуже складно поєднувати підробітки й навчання, адже я зараз продовжую навчатися на магістра.

З продуктами були проблеми, але я не скажу, що голодувала. На щастя, ми ходили за гуманітарною допомогою, за продуктами й побутовою хімією.

Звісно, вся моя родина засмутилася, коли почалась війна: вона всіх зачепила. Усім було спочатку тяжко. У березні зникли продукти, почались вимкнення світла, і прильоти в Сумах. Моїй родині було важко емоційно та фінансово.

Коли я приїхала в Полтаву, мене дуже привітно прийняв друг нашої сім’ї. Я дуже йому вдячна, це дійсно момент, який мене вразив. 

Під час війни, напевно, у мене змінилося ставлення до якихось маленьких негативних подій, я не звертаю на них увагу. Є щось більш важливе, за що потрібно хвилюватися.

Якщо чесно, то я сподіваюсь, що війна скінчиться якнайскоріше, проте я думаю, що це буде нескоро - можливо, через рік. Можливо, більше. Але дуже хочеться, щоб все це закінчилося якнайскоріше, і ми повернулися до нормального життя.