Від початку війни я постійно жила у стресі та чула вибухи. Пів року прожила в окупації. Продукти були, а ось ліків не вистачало. 

Найбільше мене шокувало, що у двадцять першому столітті почалася війна. 

Після деокупації я виїхала з села, бо дитині потрібно було йти до школи, а школу у селі розбили. 

Зараз мої батьки залишаються вдома, дуже сумую за ними. У багатьох моїх рідних зруйновані будинки, тож вони вимушені були переїхати в інші куточки країни. 

Зараз я чекаю лише на мир. Майбутнє я бачу тільки без війни