Перший день війни я пам’ятаю чітко. Не сипте сіль на рану… Тільки бахнуло в стороні Костянтинівка, і я відразу сказала собі: це війна. Я знала, що вона буде, бо вже три місяці танки їздили біля кордону. Не могли вони просто так це робити.

З гуманітарними проблемами довелося зіткнутися одразу. У 2022 році п’ять місяців не було газу і води. Я нікуди не виїжджала, ходила до ставка за водою.

З того, що пережила, найбільше мене шокує саме все, що відбувається. Навіть зараз не можу до кінця звикнути.

Психологічно теж було дуже важко. Пігулки п’ю, але вони дуже дорогі. Я все життя звикла робити все сама, і в ці часи також не було нікого, хто б допоміг.

Що стосується майбутнього… Яке майбутнє? Хай би війна закінчилася, і все.