Галина у перший день повномасштабної війни поїхала на роботу і лишилася там на тиждень. Вона працювала в інституті Амосова. Годувала і пацієнтів, і колег. Потім на роботу її возили діти. Вдома також було непросто. Жити доводилося у підвалі. А незабаром по селу був ворожий авіаудар. Загинули люди. Цей спогад досі лишається одним з найстрашніших для Галини.