Наша родина з міста Сєвєродонецьк Луганської області, яке героїчно боролося чотири місяці, але зараз окуповане. Моїй доньці десять. В нашому місті війна відразу була потужною. Тиждень ми сиділи у підвалі під обстрілами, чули крики та плач. Але потім, не зважаючи на страх, в одній одежі, виїхали в Кропивницький Кіровоградської області. Але і у цьому місті почалися прильоти. Тож нам довелося їхати далі. І зараз ми у Мукачево Закарпатської області. Хоч тут і спокійно, але відчувається нестача спілкування. Донька навчається дистанційно. Ми втратили дім, коло спілкування, рідні далеко.
Найважче - це страх за життя, втрата всього, що мали раніше. Відсутність житла, брак їжі, одягу - головні проблеми, з якими довелось стикнутись моїй родині.
