Війна принесла багато страху, але я залишаюся тут. Тиша у місті іноді здається гучнішою за вибухи. Я намагаюся займатися звичайними справами, щоб не думати про небезпеку. Надія — це те, що допомагає триматися. Я зараз не працюю. Дитина не відвідує гуртки, я не можу її нікуди відпустити. Вірю, що скоро все закінчиться, і ми знову зможемо жити спокійно. Цей час навчив мене цінувати кожен момент життя. Кожен день намагаюся знайти щось добре, що може подарувати радість. Виїжджати поки не планую, бо дуже дороге житло. Вірю в майбутнє і з нетерпінням чекаю мирного неба.