Будучи вагітною на 8 місяці, ми були вимушені покинути домівку. Наш тато 24 лютого 2022 став на захист України. Я із старшою донькою виїхали, бо дуже було страшно залишатися у місті самим, і в невідомості чи зможу благополучно народити, чи будуть працювати лікарні. Дуже хочеться повернутися додому, але розуміємо, що рано. Запоріжжя кожен день під постійними обстрілами. Нам пощастило, наш будинок, Слава Богу, вцілілий.

Найбільш важким, шокуючим було і є це вбивство дітей, життя людей в окупації, знущання російської армії. Тяжким був страх і біль, що чоловік не побачить новонароджену донечку. Але дякую долі і Богові, він її побачив, не зразу, а в 5 місяців, але головне, що побачив!