Коли почалася війна, я збиралася на роботу, готувала сніданок для дитини. 

Найтруднішими під час війни були пошук нового житла, переїзд. Адаптація в новому регіоні, пошук роботи. Найтяжче відповідати дитині на питання, коли ми повернемося, де її друзі і іграшки.

Урізали себе в якійсь іжі, але зовсім нестачі немає. Тяжко з оплатою за житло, дуже дороге.

Сестра з мамою залишилися в Запоріжжі, я вибрала безпечне місце для дитини - Закарпаття. Нещодавно знайшла роботу. Тепер менеджер з продажу, а також волонтер Червоного Хреста. До війни була менеджером по персоналу. 

Приємно здивувала підтримка чужих людей. 

Кожна особиста річ, яка була взята із собою з дому, кожен день нагадує, яке було щасливе і безтурботне життя, як все було сплановано на майбутнє для дитини, які були мрії...