Павліна Іванівна з чоловіком були змушені кинути дім і переїхати у Запоріжжя
Чоловікові моєму - 79, мені - 75 років. Сини наші померли, ми залишились вдвох. Ми з Гуляйполя. Нещодавно чоловікові кришталик вставили в праве око в приватній клініці. Ми часто їздили з Гуляйполя у Запоріжжя до лікаря.
Зараз у Гуляйполі жити дуже тяжко, тож ми залишились у Запоріжжі. Поневіряємося з квартири на квартиру. Додому тільки навідуємося. Там розруха: світла немає, води, газу. Знесло дах на літній кухні у нас, вікна повибивало.
Обстріли постійно. Зараз дуже страшна зброя, від неї ніде не заховаєшся. Я не знаю, навіщо таку зброю винайшли. Там небезпечно, але додому тягне - душа болить, і плакати хочеться.
