Маргарита з 14-го поверху бачила, як у місто удар за ударом пробивається армада окупантів. Як Маріуполь, обстрілюється. Як дим застеляє небо. Її виживання нагадувало постапокаліпсис. Удвох з котом вони бродили по 14-поверхівці. Палили багаття з меблів. По шматочку готували вцілілу заморожену курку. Маргариту охопив фаталізм. Вона прийняла долю такою, якою є. Дивилася зі своєї квартири, як під безкінечним обстрілом падає Азовсталь. А потім подолала шість країн, щоб повернутися до України.