До школи діти ходять за домашніми завданнями, туди дорога займає пів години. Вибухи чути з Авдіївської промзони, усього за 20 кілометрів звідси. Але діти вже не особливо на них звертають увагу. А ось коли під обстріл потрапляють житлові райони, це інша річ. Ти можеш вийти на вулицю – і раптово прилетить якась куля.
Я з острахом відпускаю дітей з дому. В'ячеслав і Віка вже пропустили кілька місяців навчання. Звичайно, їм краще в школі, але я боюся їх відпускати, коли чути вибухи поряд.
Зараз я у відпустці для догляду за однорічним сином. До декрету працювала на Авдіївському коксохімзаводі. Він часто потрапляв під обстріли, а в одну зі змін вибух був зовсім близько. Снаряд упав уночі біля вікна, скло посипалося. Я думала, що це вже все, кінець.
Але всі випробування я витримала і через кілька місяців на роботі познайомилася з другим чоловіком. Тепер усе добре, тільки хочемо, щоб настав мир.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.