Коли дізналася про початок російського вторгнення, була ще вдома... збиралась на роботу. Я мед. працівник. Потім все було, як уві сні... Розуміють, розумієш, але з чого почати? 

Ми працювали і під обстрілами, і снаряди в лікарню прилітали... Але  потрібно було працювати... стиснувши зуби та переборюючи страх...

Газ відключили,  світло й  воду. Жили ми 4 місяці у підвалі, їсти готували на камінцях... Старенька бабуся та мати (вони літні та хворі люди  з гіпертонією та іншими проблемами). Ліків бракувало, їжі теж. В мене була  спортивна  та побутова травма, а тут внаслідок  обстрілу  ще поламала ногу.

Час ішов,  ставало ще гірше, але в мене поломана  нога і треба було виждати час.

Попали під касетний обстріл, це жах. Ти бачиш, як воно летить  і в тебе ступор настає  і усе життя за мить перед очима... Але  вижили! Роботу втратила, майно повністю зруйновано. Остались без житла та майна зовсім.

Наш будинок зруйновано повністю. Живемо спогадами , та вірою у майбутнє і мир та перемогу !!!

У нас немає нічого повністю. Труднощами був перелом  ноги, а у сім'ї тільки я кудись ходила за їжою та водою. Під час війни стикнулися з гуманітарною катастрофою, існували такі моменти.

Це жах, коли тобі нічим накормити стару хвору людину. Просто виживати, щоб жити  і вірили  у найкраще майбутнє та нашу перемогу! 

Війна позначилась на нашій сім'ї  дуже погано. Ми залишилися без нічого зовсім. 

Були такі моменти, які приємно зворушили до глибини душі, мене безкоштовно людина відвезла в лікарню і купила мені ліки, та гроші не захотіла брати.. Ще хліб дали просто... Просто дали.

Зараз у мене немає роботи, я її втратила. З роботою важко, відправляють за свій рахунок. Я ще займаюсь реабілітацією  ноги. На це потрібен час.

Є речі, які нагадують про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року - документи на право власності.....

І ми, як свідки цього страхіття....!!!