Мені 32 роки. Я з Краматорська. 24 лютого був дуже тривожний ранок. Навіть не знаю, що мене шокувало найбільше. Уся ця ситуація не дуже гарна, і досі шокує кожен день.

Побутові труднощі були, але не дуже критичні. Світло по графіку вимикали, газ ще у нас був, продукти і ліки були. Просто в перші дні був ажіотаж, а далі стало трошки легше. 

Ми виїхали своєю машиною, коли дитині стало зовсім тяжко все це переносити. 

Труднощів у дорозі не було. Тварин своїх не забирали, за ними сусіди доглядали. Приїхали у Дніпро, тому що недалеко від дому.

Уже доволі багато часу пройшло, тож у психологічному плані трішки легше. Майбутнє я уявляю дуже гарним. Сподіваємося, що все скоро закінчиться, і буде все добре.