Українська художниця Ольга Wilson малює «душі» загиблих.
«Доброго дня. Дуже мені до душі Ваші роботи, через які болять реальні історії незнайомих мені людей. Вже багато таких історій є реальністю і моїх близьких. Безмежно прикро та боляче за людей, тварин, наші багатостраждальні міста…
У мене є племінниця Ліка. Вона народилась та щасливо жила у місті Сєвєродонецьку всі свої шість років. Війна змусила сім’ю поїхати з міста, життя в якому перетворилось на пекло. Зараз Ліка з матір’ю, батьком та бабусею переїхали до Івана-Франківську, але дитина сумує за домом та майже кожен день оплакує свою кішку Бусінку, яка загинула у Сєвєродонецьку. Кішка була найліпшою та веселою подругою для дитини.
Нещодавно Ліку запитали, чи подобається їй в Івано-Франківську, на що вона відповідала з усією своєю дитячою безпосередністю, що «Ні!», а потім додала: «Тут немає мого дома, моєї кімнати, моєї Бусінки, моєї душі.»
Намалюйте, будь ласка, цих дружних дівчаток. Так, шкода, що історія їх дружби закінчилась так швидко та гірко. На фото Ліка та Бусінка у своєму ліжку в Сєвєродонецьку.»
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
