У цього хлопчика неймовірно глибокі і чисті очі. Блакитні, як океан. Це очі дитини, яка так багато пережила, більше, ніж деякі дорослі. Бо ця жорстока і жахлива війна забрала у Леоніда тата… Його історію передав до Музею «Голоси Мирних» відомий ведучий Олексій Суханов.

З моменту смерті тата минуло більше року, але для Леоніда тата ніби не стало вчора. Він вгамовує сльози і згадує перший день вторгнення, коли ще вся родина була разом.

З Глевахи, що на Київщині, вся родина хлопчика їде до бабусі на Житомирщину, але і там не стає легше. Тоді вперше Леонід у своєму житті ночує у підвалі, обіймаючи двох хвостиків – шарпеїв Шейлу і Бона.

Ця жахлива і жорстока війна змусила Леоніда з двома сестрами  виїхати з України і жити у чужій родині за кордоном. Те, що могло радувати до війни – красиві краєвиди, смачна їжа і комфортне життя у Франції – йому приносило лише смуток.  

Леонід був щасливий повернутися в Україну, але через кілька місяців прийшла сумна звістка. Тато, який з перших днів вторгнення пішов у тероборону, а потім в ЗСУ – загинув.

Леонід вчиться жити без тата. Підтримує мама, старші сестри і друзі. Особливо багато їх з'явилося після осінніх канікул, під час відпочинку у таборі "Блогер Кемп» на Закарпатті від Фонду Ріната Ахметова.

Історія 14-річного Леоніда Прокопчука увійшла до найбільшого у світі онлайн архіву «Голоси Мирних», де зберігаються свідчення цивільних українців, які постраждали від війни. Якщо ви теж хочете розказати свою історію, залишайте заявку на сайті або телефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0800 509 001.