Ця історія розповідає про важкий день, коли автор покинув Маріуполь та свій будинок через воєнні події. 28 березня 2022 року стало важливою датою для нього. Снаряди вдарили по будинках неподалік, але Сергію вдалося врятуватися завдяки одній з сосен, що прийняла на себе весь удар.Сергій описує жахливі миті, коли снаряди влучали у будинки та спричиняли руйнування. Він вірить, що це Божа допомога врятувала їх від фатального удару.
Сьогодні мій рік, як я залишив Маріуполь та свій будинок.
28 березня 2022 року я запам‘ятав добре. Зранку обстріл. Але цього разу дуже близько. Один снаряд влучив у кухню приватного будинка сусіда Петровича, другий у будинок 24 позаду мого. Снаряд пролетів над дахом мого гаража та влучив у квартиру на другому поверху. Третій - у многостраждальний будинок справа по пер. Київському 20. Цього разу його добили. Будинок одразу запалав. Кажуть, його знесли.
Четвертий снаряд був для нас. Але врятувала нас одна з моїх улюблених сосен. Удар прийняв товстенний ствол. Вибух. Він скосив дерева поруч та нашинкував землю уламками. Зі східної сторони дома вирвало вікна назовні, у двір. (І зараз не розумію, чому так сталося. Вважав, вибухова хвиля працює інакше).
Господь врятував!
Дома поруч вже були пусті. Люди покинули їх за декілька днів.
Ми розуміли, що треба робити чергову спробу виїхати. Вільний був лише один напрямок, але ми його завжди відкидали.
Рішення було прийняте за нас.
Це були російські військові. Морська піхота з Темрюка. Обшукали дім, цікавилися алкоголем. Потім дали десять хвилин, щоб залишити будинок. Спрямували на Безіменне, на фільтрацію. Навіть супроводили до спуску біля храму.
Моя мати, яка боялася та ніколи не виходила на вулицю, не могла впізнати місто. Наш Лівий берег був тотально розтрощений та спалений.
Ми виїзжали з міста. Я морально готувався.
Перший етап - Виживання, ми пройшли. Другий - вибратися та зустрітися з сім’єю я виконаю через одинадцять днів.
Третій - він попереду. Повернення Маріуполя та його відновлення. Пройшов вже рік, але відчуваю, що скоро.
.png "Імена")
