В перший день війни у мене трішки шоковий стан був. Страшно було, звісно. Ми нікуди не виїжджали. У дитини тяжкий стан, тож ми вирішили нікуди не виїжджати. На початку війни був дефіцит продуктів. Було складно. Я не маю змоги працювати, тому що у моєї дитини є вади розвитку. 

Шокувало те, що однією з цілей наших ворогів були цивільні люди, дитячі установи, школи, садочки. 

Було страшно навіть кудись виходити з дитиною, бо могло прилетіти повсюди. 

Спочатку було тяжко, були панічні атаки, тривожні розлади. А зараз, поки немає прямої загрози, якось можу тримати себе в руках. Бачу майбутнє в мирній країні, де немає війни.