Кірніцька Вікторія Вадимівна, 10 клас, Ренійський ліцей №2, м. Рені

Вчитель, що надихнув на написання есе — Янкулець Валентина Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року о 5-й годині ранку в Києві пролунали перші вибухи. Російська Федерація почала повномасштабне вторгнення в Україну.

Ще 23 лютого ми жили звичайним та спокійним життям. Хто б міг подумати, що у XXI столітті може початися повномасштабна війна. У перший день війни було важко усвідомити, що взагалі відбувається.

24 лютого 2022 року о 7:10 я прокидаюся і розумію — щось не так. Мої батьки метушаться, і я чую ці слова: «Почалася війна!» Мурашки пробігли по шкірі, мене охопив страх. Я відкриваю телефон і бачу повідомлення від друзів та різних груп.

Я почала дивитися новини, і усвідомити це було дуже важко і страшно.

Нам дуже пощастило, що наше місто знаходиться на кордоні з Румунією та Молдовою — це додає трохи менше страху. Місто Рені можна назвати більш-менш безпечним місцем в Україні.

Але 24 липня 2023 року о 2:40 ночі Російська Федерація вперше пошкодила інфраструктуру Ренійського морського торговельного порту, і уламки шахідів впали на житлові будинки. Це була жахлива ніч.

Було дуже страшно, я не знала, що буде завтра. Я спала, і мене розбудили батьки. У цей момент я почула вибух. Це було дуже моторошно. У нашому дворі є бомбосховище, і ми перебували під час повітряної тривоги там.

Ще одну страшну ніч я пережила через місяць. Під час повітряної тривоги ми спустилися в бомбосховище, але хвилин 30 нічого не відбувалося.

Ми з мамою вирішили сісти біля під’їзду на лавочку. Ми сидимо й чуємо, що починають збивати шахід. Це були страшні звуки. Ми почали бігти до бомбосховища. І щойно ми підходимо — я бачу заграву від шахіда, чую дуже гучний звук і чую, як розлітаються вікна. Це було дуже страшно!

Пам’ятаю, як у ніч з 24 на 25 вересня 2023 року вперше почали атакувати ворожими БПЛА ТОВ «Паромний комплекс Орлівка». Було пошкоджено адміністративні будівлі, згоріли фури, були травмовані люди.

Читати про це було дуже важко. А ще коли там працює твоя мама — читати це було ще страшніше.

Отже, за тисячу днів війни я навчилася цінувати кожну мить свого життя. Кожен новий день. Дуже шкода людей, які втратили своє життя від шахіда або ракети, захисників і захисниць України, які віддали своє життя за нашу країну.

Я вірю, що Україна переможе. Ці тисяча днів показали, що ми — незламний народ.

Ми віримо в перемогу, ми йдемо до миру і свободи.