Для Олександра Короленка, заступника голови Лисянської територіальної громади, війна почалася ще у 2014 році. Він був серед тих, хто першим створював самооборону в Лисянці, їздив на фронт. Там допомагав землякам. А звідти привозив артефакти, які стали музейними експонатами. 

У залі місцевого музею можна побачити уламки снарядів, світлини загиблих героїв, предмети війни. Один із найцінніших експонатів — уламок збитого ворожого «шахеда». Це результат бойової роботи його онука, військового ППО, який захищав небо над Києвом.

У родині Короленків воюють усі чоловіки: зять служить у 82-й бригаді ДШВ, брат отримав контузію та інсульт на фронті й нині перебуває на реабілітації в Ірпені. 

Лисянська громада живе волонтерським рухом. Майже у кожному селі плетуть маскувальні сітки, готують їжу, збирають кошти на дрони. До річниці Незалежності тут зібрали значні суми на потреби ЗСУ.

Олександр упевнений: якщо не можеш воювати — допоможи іншим. «Не дарма кажуть, що воюють не лише солдати, а і їхні сім’ї», — говорить Короленко. Очікування дзвінка від рідних на фронті, хвилювання за їхнє життя й здоров’я — це теж частина великої війни, яку переживає кожен.