Цей рік для нас дуже важкий, бо наша люба країна потерпає від злих нелюдів. Нам з молодшою донькою прийшлося покинути рідну домівку, наш любий Краматорськ. Старша донька, студентка Харківського ВУЗУ поїхала до Чехії на евакуаційному потязі. Чоловік залишився вдома, бо велике хазяйство, та залишилися мої старенькі батьки, за ними наглядав. Ми зупинилися у Кропивни́цькому, досить безпечному місті, пробули більше ніж півроку, але нещодавно повернулися додому, у Краматорськ по сімейним обставинам, бо захворіла моя мама. Поки що тут, хоч і небезпечно. Але ми віримо в наших хлопчиків-титанів, тому, сподіваємось, що повертатися у Кропивницький вже не треба буде. Важко, страшно , але на чужині ще важче.

Всі події дуже страшні. Харків, коли я не знала, як на початку війни витягти доньку звідти, Краматорськ - вокзал. А у серпні 2022 був приліт у Краматорську в 200 метрах від нашого будинку. Ізюм, близькі родичі декілька місяців у підвалі, поранені, будинки зруйновані. Всього не перелічити. Слава Україні! Героям слава!