Марченко Марина, 16 років, учениця 11 класу Ніжинського обласного педагогічного ліцею, м. Ніжин

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Івахно Наталія Олексіївна

Конкурс єсе на тему "Війна в долі моєї родини"

Вранці 24 лютого я прокинулася в гуртожитку від дзвінка телефону моєї співмешканки о шостій годині. До неї телефонувала мама, щоб повідомити страшну новину: «Розпочалася війна!». Це був великий шок для мене. На щастя, я встигла в цей день дібратися додому й думала, що все буде добре й спокійно, але це був тільки початок того жаху, який мені довелося пережити. За першу добу ворожі війська підступили до мого населеного пункту, і до шоку приєдналися страх, відчай і нерозуміння того, що буде далі.

Цей день означав кінець нормального та спокійного життя. Уся моя родина переглянула всі цінності життя. Те, що здавалося раніше важливим, стало непотрібним. Усе життя відтепер вмістилося у звичайний рюкзак.

Майже два місяці ми не виходили з будинку, була велика проблема з постачання продуктів, медикаментів та засобів гігієни. Були моменти, коли навіть хліба не було тижнями, а його доставка відбувалася під супроводом куль. На жаль, вона коштувала життя деяким чоловікам, які наважилися на цей ризик. Після двох місяців окупації, коли війська відступили, моя родина змогла виїхати до родичів на Західну Україну, де було більш спокійно.

Найбільше мене приголомшили ті звірства, які вчиняли російські військові з мирним населенням моєї країни. Я навіть не могла уявити, що таке можливо у 21 столітті.

Мир для мене – це насамперед існування майбутнього, у якому я зможу жити та реалізовувати свої мрії й задуми. Та бути впевненою в безпеці всіх моїх рідних та знайомих.