Ірина Кулик дізналася про повномасштабне вторгнення з телефонного дзвінка своєї подруги. У Черкасах вона вирішила допомагати армії, тому пішла плести маскувальні сітки разом з іншими жінками. Ірина пригадує, що на таких зустрічах обговорювали зачіски та косметологію, щоб хоч трохи відволіктися від реальності. Також там були і чорні жарти — наприклад, про те, що треба придбати нові піжами, щоб виглядати гарно, якщо станеться найгірше. Ірину дивує, як наш ворог витрачає величезні кошти на тероризм замість того, щоб розвивати власну інфраструктуру, будувати театри чи ремонтувати дороги.