Оксана розповідає, що найважчим у перші дні війни було відправляти синів на фронт. Це змінило усе її життя. І тепер вона щодня хвилюється за своїх дітей. Допомагає, як може. Разом з іншими небайдужими волонтерить. Плете маскувальні сітки, готує їжу. А ще вона бачила падіння військового літака. На жаль – українського. Вибух згадує і досі.