До війни в нашій багатоповерхівці проживали більш ніж сто людей, а зараз замки висять майже на кожній квартирі. У нас у квартирі вибуховою хвилею винесло вікна та двері. Три роки ми живемо в чужому домі, на старій дачі на околиці Чермалика. Сюди мене з онуками пустили на час, але і тут нам немає життя. У дворі тут жінку поранило, чоловіка вбило. Боїмося за дітей.

Моя єдина дочка, мама Іллюші й Олечки, пішла з життя минулого року – відмовили нирки. Про те, що дочка померла, я дізналася не одразу.   

Того дня я рятувалася з онуками від обстрілів у підвалі.

Ми були тут, на дачі, вона в місті, у лікарні…

Усі турботи про дітей тепер на моїх плечах. Я ще не пенсіонерка, але роботи для мене немає.нерка, но работы для меня нет.