Я не могла подумати, що мої діти бачитимуть, що таке війна. У перший день війни я виїхала до батьків. Дорога тривала три дні. На блокпостах росіяни нас довго тримали. Після того, як я почала просити їх зі сльозами на очах, мене випустити з дитиною. Тим більше, що я була вагітною другою дитиною.

Мій чоловік воював, я за нього дуже хвилювалась. Мене шокувало, що на нашій території з’явились росіяни. Це було найстрашніше. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Мій старший син лікується після нервових переживань. Сподіваюсь, що мої діти більше не бачитимуть війну.