Я жителька Нікопольського району. Працюю кухарем. Перший день війни застав мене на робочому місці - у школі. 

Труднощі насамперед моральні і, звичайно ж, матеріальні. Думаю, що війна - це для всіх важко. Я сама - мені нелегко виживати на мінімальну зарплатню. 

Дуже важко, коли по нас стріляють з Енергодара. У нас тут підземні води, тому навіть немає надійного підвалу. Весь час перебувала вдома. 

Було приємно отримувати гуманітарну допомогу від Ріната Ахметова. Дуже йому вдячна. 

У мене два племінники служать. Один зник безвісті, а інший перебуває у самому пеклі. Це дуже важко. 

Я дуже сподіваюся, що війна закінчиться скоро. Хочу, щоб наші хлопці не гинули, а поверталися додому живими і здоровими. Майбутнє бачу щасливим для нашої держави. Щоб наша Україна розквітала і була найкращою. У нас сильні люди. Ми непереможні.