Ірина Ігорівна – жителька Охтирки. Коли місто потрапило під обстріл, вона на деякий час виїздила разом з дітьми. Чоловік залишався вдома. На щастя, він не постраждав. А от троє їхніх знайомих, які пішли захищати країну, загинули 

Мені 38 років. У мене є чоловік і діти. Ми з Сумської області. До війни у нас було все добре. Ми з чоловіком працювали, діти вчилися. Жили спокійним життям. 

24 лютого мені і чоловікові зателефонували з роботи і сказали збирати тривожні валізки та виходити на роботу.

Коли нашу місцевість бомбили, ми сиділи у підвалі. А як обстріли посилилися і відбувалися щоденно, я з дітьми на деякий час виїздила. Чоловік посадив нас на евакуаційний автобус, і ми виїхали спочатку на Полтавщину, а потім у Львів.

Останні два дні я не можу заспокоїтися після того, як ракета влучила у житловий будинок у Дніпрі.

Дуже шкода всіх постраждалих і загиблих. Також шкода наших бійців, які зараз на передовій. Дуже багато моїх знайомих воює. Троє знайомих чоловіків загинуло. 

Я пишаюся нашими волонтерами, які їздять по гарячих точках і возять людям їжу, одяг, організовують Пункти незламності.

Віримо, що все ж таки перемога буде за нами, бо ми на своїй землі.