До війни в нашій багатоповерхівці проживали більш ніж сто людей, а зараз замки висять майже на кожній квартирі. У нас у квартирі вибуховою хвилею винесло вікна та двері. Три роки ми живемо в чужому домі, на старій дачі на околиці Чермалика. Сюди мене з онуками пустили на час, але і тут нам немає життя. У дворі тут жінку поранило, чоловіка вбило. Боїмося за дітей.
Моя єдина дочка, мама Іллюші й Олечки, пішла з життя минулого року – відмовили нирки. Про те, що дочка померла, я дізналася не одразу.
Того дня я рятувалася з онуками від обстрілів у підвалі.
Ми були тут, на дачі, вона в місті, у лікарні…
Усі турботи про дітей тепер на моїх плечах. Я ще не пенсіонерка, але роботи для мене немає.нерка, но работы для меня нет.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.