Марганець часто обстрілювали, тому Євгенія Аркадіївна виїхала звідти, коли перед будинком впав снаряд

Мені 69 років, жила з донькою і онучкою в Марганці. Донька в мене вдова, внучка сирота. В перший день війни були вдома. 3 березня вже почали бомбити. Світло відключали, опалення не було, ми отоплювали калорифером.

Шокувало, що перед нашим домом застряв снаряд і до сих пір стирчить. Сказали, що він знешкоджений.

Сіли в електричку й поїхали в Запоріжжя – отака була евакуація. Кота забрали, а собака-пітбуль там залишився, він старий, вже років 12 йому. Донька кормить його.

Моя дочка залишилась в Марганці. Телефонувала, казала, що за один обстріл 14 домів розбили, восьмирічна дівчинка постраждала. Хто буде той будинок відбудовувати - не знаю.

Пенсія маленька, а платити за все треба. Живемо на чужій квартирі, фінансові труднощі. Донька не працює. Стараємося менше переживати і думати про це все, а то вже недавно заболіла, ходила по лікарнях.

Думаю і надіємося на перемогу весною, а там - хто його знає. Хотілось би весною повернутися.